Як ти прийдеш -- уже піду,
Наївний спогад, серце болю,
І вже не буду я з тобою,
Бо більше й крихти тут не жду.
Усі ті мрії в сон закуті,
Приб'ю веселощами радо,
Моя, колись одна, відрадо,
Забившись не чекай в куті.
І всі гіркоти в ніч зашиті,
Що я терпів, як ти терпіла,
Як бився в лід, коли топили,
Вже не вкраду у тебе миті.
Не захотіли, той не треба,
Всю кров сердечну залишу,
І більше вас не попрошу,
Мене забрать до неба.
І проклинати вас не стану,
Моя вся доля -- вітру свист,
Мені казали я артист,
Із пітьми темряву дістану.
У всіх кутках моїх те зло,
Вже не притримать духу,
Я шепочу тобі на вухо,
Як все б було.
Згоріти в світі, лиш згоріти,
Заради сонця й каяття,
Моє щасливиє життя,
Дозволило мені піти.
Терпець урвався, він не вічний,
Терпіти довго і чекати,
Нічого зовсім вже не мати,
Мій крик нічний, всебічний.
Як все у гору, без упину,
Чи варто все? -- \"Звичайно!\" крик,
Тепер ось так вже майже звик,
Тримати у руках людину.
І вже зненавидів його,
Той день, коли писали долю
Мені, для мене, і зі мною,
Не бачив світла я того.
Прощатися не люблю і не вмію,
Кричати в слід, як пити труту,
Моя ти доля -- ясна рута,
Що в злісних днях тобі я вірю.
Або ж прийди і забери,
Або ж іди до біса,
Ти знаєш, я ще той гульвіса,
Вкради, не покидай, вкради.
Андрій Ензельт
\"Забирай!!!\"
Андрій Ензельт еще тексты
Оценка текста
Статистика страницы на pesni.guru ▼
Просмотров сегодня: 1