Хотілося написати вірш для тебе пафосно і цікаво, Щоб у ньому зірки горіли і гріли, як кава в термосі, Щоб його друкували в хрестоматіях і частіше перекладали, Читали на мітингах, поминках, ювілеях і в День Незалежності;
Хотілось створити тобі релігію і стати її пророком, Малювати з тебе ікони, творити дива зухвалі, І я сидів ночами перед своїм добитим лептопом, Підбирав слова і дивився на тебе, поки ти спала.
І сидів я так довго, що врешті кинув курити, І за вікном моїм літо нечутно змінилось на осінь, А я пестив і цілував тебе, не минаючи ані титли, роздягав і вночі вкривав твої ноги босі.
І ось щойно тепер, вночі, у цім світлі місячнім, Ти сказала мені те, задля чого, напевно, й існує мова "Коханий, у мене затримка місячних". І я відповів, що це просто - чудово.