Андрій Любка - Революція | Текст песни

• Тексты песен
• Андрій Любка
• Революція

О моя золота революціє, тепла і рідна,
наче руки коханої, де ти від мене ховаєшся,
де твої мокрі щупальця, де твої закривавлені
гармати і розірвані прапори?
День не хоче відходити, ламається, ніби целка.
Я знаю, ти прийдеш, бо я лежу на підлозі абсолютно
самотній, з простреленим черепом, із томагавком в грудях.
О моя золота революціє, де твої
військово-польові суди, давай ми разом
виведемо всіх працівників деканатів, вони самі собі
вириють яму, завяжуть очі, о моя кохана, чому ти
не хуячиш всіх навколо зі снайперських гвинтівок, із
калашів, чому не кидаєш гранати в ці офіси, чому жоден
літак не падає на міністерство освіти?
Я точно знаю: треба замінувати всі корпуси університетів,
позачиняти двері, забити цвяхами вікна,
повісити зашморг в холі.
А потім сидіти з тьолками і пляшкою десь
неподалік, надягнути величезні сонцезахисні окуляри,
прикурити сигару, подивитися в небо, на ці ешелони хмар,
на неонові вивіски раю, нарешті натиснути кнопку,
видихнути дим і сказати:

АSTA LA VISTA, BABY!

Андрій Любка еще тексты