Андрій Любка - Як виявилося пізніше | Текст песни и Перевод на русский

• Тексты песен
• Андрій Любка
• Як виявилося пізніше

Як виявилося пізніше, її телефонного номера ні в кого не було.

Більше того, ніхто навіть не знав як її звати, яку

музику вона слухає, яка зоря освітила її прихід.

Але в цей момент я сиджу навпроти неї, у мене крутиться в голові:

«Діамант дорогий на дорозі лежав, тим великим шляхом люд усякий минав,

але я підніму його і вимию, а потім обмию», я забагато курю,

вона поглядом вимагає від мене впиватися алкогольними сумішами, вона

знає про свою силу наді мною. Вона схожа на Наталі Портман, їй це вдається.

Цього разу я не дозволю собі запропонувати їй приготувати гарячу ванну на травах,

не дозволю собі гратися її волоссям, цілувати її сережки.

Вона схожа на наталі портман, їй це вдається, чорт забирай.

Зі мною біда. І з моїм порожнім келихом теж.

Здивуй мене поцілунком, чорт забирай, підкоряй мене, поки ти тут.

Я готовий для тебе вивчити латину, читати тобі Овідія

в оригіналі під час сексу, слухати з тобою Зємфіру,

дозволяти тобі ходити в моєму халаті.

Я можу зайнятися бізнесом чи стати священиком, мати прихід у провінції,

оплачувати тобі безлімітку і приносити яйця й борошно на Пасху, хліб і вино на Різдво.

Ти навіть не танцюєш, навіть не дивишся на мене,

не дозволяєш мені пестити твої долоні, кидатися в тебе снігом,

замовляти тобі випивку,

я – Воланд, я не покажу тобі своєї слабкості.

Я завжди дбав про сюжетність поезії, про її

Насиченість, про її задимленість. Не дивися довкола, вони ладні спати зі мною за присвячений вірш, а тобі я можу присвятити все життя,

Писати тобі під час пересадок в аеропортах, пити за тебе

В літаках, я хочу входити в тебе, наче в мережу чи у нірвану,

Виходити з тебе, наче на сцену чи на подвір’я в’язниці,

Кінчатись в тобі, як фільм, приходити до тебе, мов ранок.

Ти настільки поетична, що про тебе можна писати прозу, наталі портман,

Я сьогодні прийшов для тебе, я продам тобі душу.

Я знайду тебе на околицях, в натовпі, у вузі, в котрому здобуваєш таку-сяку

Освіту, я купуватиму тобі диски шопена й вівальді, я буду співати для тебе п’яним,

Відмовлюся від дієслів у віршах, від алкоголю біля монітора,

Я знову стану незайманим, подивися на мене, благаю, я твій.

Купуватиму тобі шанель, чорт забирай, пахуче мило, збиратиму

Квіти в парках, злизуватиму з тебе шоколад з полуницею,

Виступатиму з музикантами, писатиму серйозні есеї, даруватиму

Подарунки не на свята, готуватиму сніданки, пратиму твою білизну і шарфи,

Заряджатиму твій телефон, масажуватиму твої плечі.

Падає сніг, падають твої повіки засоромленим поглядом,

я надто вульгарно тебе оглядаю, ти сидиш навпроти, ховаєш свої секрети,

хитаєш головою в такт музиці, дихаєш зовсім нечутно,

сутулиш спину, мовчиш, я прошу в тебе вогню, ти дозволяєш, не дивлячись.

Наталі портман, твоє волосся позбавляє мене розуму, твої губи –

Спокою, твоє мовчання – голосу.

Чорт забирай, ніхто навіть не знає твого імені, до смерті так мало часу,

Я впиваюся, прикури мені, чуєш, скажи як тебе звати, де ти народжена,

Я вбиватиму конкурентів, зніматиму їх снайперською гвинтівкою,

Вигулюватиму твою собаку, поливатиму твої квіти, викидатиму несвіжі продукти

З твого холодильника.

Ти сидиш навпроти мене, я намагаюся тобі сподобатися, нічого не вийде, я

П’яний, замовляю подвійні, ти зникаєш.

А зранку ніхто навіть не знатиме де я був, проситимуть мене на сцену,

Ніхто навіть не здогадається про ту стихію, яку я вчора вигадав,

Я намагатимусь вигадати для тебе метафори, шукати тебе в місті, пити з розпачу.

А скажу просто: дай мені свої руки, дивися на мене, піклуйся про мене, я

Здатен плакати, як виявляється, я все ще хочу твого волосся, слухати з тобою музику,

Возити тебе на свої виступи, притискатися до тебе спиною, бути слабким біля тебе,

Я – не найкращий подарунок, але хочу змінити все