Вже майже на виході, з усіма прощаючись,
Вона раптом тицьнула мені в руку якийсь папірець.
Я підморгнув по-змовницьки,
Вона вщипнула мене за сідницю.
Я провів її замріяним поглядом,
Дістав із кишені подарунок від неї,
Який виявився чеком з бару, на одній стороні
Зберігся ще теплий відбиток губ і номер телефону.
«Yes!» - сказав я собі і продовжив пити.
За тиждень, збираючись прати речі,
Той папірець знайшла моя дівчина.
Далі все відбувалося, як у класичному серіалі:
Я дивився футбол, матч майже закінчувався,
Наші тоді блискуче вграли росіян
(чи не-росіян, чи збірну якоїсь дружньої з Росією країни,
Правду кажучи, зовсім не пам’ятаю,
Хоча краще-таки, аби то були росіяни),
Я щось голосно викрикував,
А вона ввійшла до кімнати з питанням:
«І що це має означати?», показуючи
Той куртуазний папірець.
Я одразу все зрозумів
(з жінками завжди так – завжди одразу
Розумієш критичний ступінь небезпеки,
Сейсмологічні ризики, так би мовити),
І тому сухо відповів: «Вперше бачу»,
Поцілував у шию і знову втупився в екран телевізора.
А про себе думав:
Вибач, я не зміг поділитися з тобою любов’ю,
Прости, я відрікся від тебе швидше, ніж це зробив би Іуда,
Але дай мені ще один шанс,
Я обіцяю виправитися.
І зубритиму напам’ять, як вірші,
Всі твої дані, з номером телефону
Включно.
Андрій Любка/Dimka Special-K/No Doubt еще тексты
Оценка текста
Статистика страницы на pesni.guru ▼
Просмотров сегодня: 2