\"Кохайтеся, чорноброві, та не з москалями, Бо москалі – злії люди, зроблять лихо з вами.\" Тарас Григорович Шевченко.
Я всажу тобі ніж прямо в серце – у груди. Злегка так проверну гайдамацький той ніж. Се є помста моя за брехню і облуду, І не треба кричати: \"Як не віриш – то ріж!\"
Приспів 1: А чемний легінь у саду ховає дівку молоду, У тім саду, куди тебе я приведу.
Подивись навкруги – бачиш небо і гори? То вкраїнська земля, то наш батьківський край. Не кохай москаля! Не кохай, чорноброва! Я благаю тебе: москаля не кохай!
Приспів 1
А та, що в землі, та Шевченка забула. Покохала туріста з Твєрі чи Пєрмі. І отримала блядь від такого загула П’ять ударів ножем із возможних шесті.
Приспів 2: А чемний легінь у саду ховає курву молоду, У тім саду, куди тебе я приведу.