Тікаєш, знову тікаєш від мене Не прощаєшся, просто кажеш до зустрічі В цім просторі просторі синього неба очей твоїх не вистачає мені Вже не забуду і не заплачеш у відповідь так жаль Ти знову чужа мені в чужих обіймах розбитого міста ти з ним Естер в самотній кімнаті розпалюєш простір а погляд мов постріл на що ти чекаєш іди твоє але це так важливо мені
кохаєш, кохаєш його і втікаєш примара у снах моїх вкотре блукаєш в цім просторі просторі темної ночі очей твоїх не хочу не буду шукати Ти знову чужа мені в чужих обіймах розбитого міста ти з ним вже не почую і не заплачеш у відповідь так жаль
естер в будинку ілюзій попереду ночі блукаєш у вирі забутих ідей пробач мені цей постріл естер... естер ... естер...