Сотні шабель блищать на жовтневім сонці, І, мов сонце, одна лисина сія. Її власник - геройський Комбриг Котовський - На сторінках історії це ім’я. Знали всі навкруги: і маленькі діти, Уркагани одеські і Фрунзе знав: Більше всього в житті ніде правди діти - Свою голову лису Комбриг кохав.
Приспів: У кривавім бою йогo лисина блищить. Ми царів і панів за Котовським підем бить. Краще в світі цілім його лисини нема, Наша армія вся собі хоче таку мать. (2)
Таку мать... о-о... Ого-го-го-го-го-го... Таку мать... о-о... Ого-го-го-го-го-го...
Зосталися позаду роки геройські І в могилі холодній Комбриг спочив. Та голитись ми будем, як вчив Котовський, І любити жінок так, як він любив.