Смарагди – росинки гойдає трава, Вгамовує спрагу життя. Трава ця живе, ці росинки – слова, Складаються в серцебиття. А, може, то вірш солов’їний, стучить в мої груди здаля? Чи квіти ці винні? Чи небо це синє? Чи вся ця ранкова земля?
Приспів: Я бажаю вам сонця і миру! Я цю мить не забуду нізащо! Не кажіть,де у світі є краще,не повірю…не вірю…не вірю… Я бажаю вам сонця і миру! Я цю мить не забуду нізащо! Бо росою умився допіру, нащо ж інша роса мені, нащо?
Спасибі Вам, мамо за ранню росу, якою мене повели. Живу цю красу я до Вас принесу, щоб вічно здорові були. Щоб завжди лишались земною о, мамо, мадонно моя! Хай ходить за мною, хай буде зі мною Молитвою Ваше ім’я.
Приспів:
Чим буде для мене ця рідна земля, Де вперше я «мамо» сказав: З роси звідсіля – ген за обрій мій шлях… Росинка…Росинка…Сльоза… О земле моя, о мадонно! Віддам я багатства усі! Віддам навіть долю, за щастя додому Пройти по ранковій росі.