«Не завидуй багатому...»/«Не нарікаю я на Бога...»
Em G Не нарікаю я на Бога, не нарікаю ні на кого. D C Я сам себе, дурний, дурю, та ще й співаючи. Em Орю свій переліг — убогу ниву! — G Та й сію слово. Добрі жнива G D Колись-то зійдуть. І дурю C Em Себе-таки, себе самого...
Em C D Em Орися ж ти, моя ниво, долом та горою! Em C D Em Та засійся, чорна ниво, волею ясною! G D C G Орися ж ти, розвернися, полем розстелися! Am Em D Em Та посійся добрим житом, долею полийся!
Розвернися ж на всі боки, ниво-десятино! Та посійся не словами, а розумом, ниво! Вийдуть люде жито жати, веселії жнива!.. Розвернися ж, розстелися ж, убогая ниво!!!
Em D Em Чи не дурю себе я знову G D Своїм химерним добрим словом? C G Дурю! Бо лучче одурить Am H7 Себе-таки, себе самого, Em D G Ніж з ворогом по правді жить H7 Em І всує нарікать на Бога!