Коли минув безвісний день На лови киця подалась Ретельно вибрала мішень І та без бою віддалась
Спочатку тихе ніжне няв Виблискує у сяйві шерсть І вже безрадне мишеня В полоні а навколо жерсть
Ти не дала мені воду пити як би не просив Заховала моє серце я в тобі його згубив Відганяла мої мрії але ж я їх так любив Закривала мої очі я відкрити їх не смів
Та невгамовне мишеня Вже не спинити ні на мить І ще жива його душа І ще вогонь очей горить
Навколо лиш вода та синь Безодня навкруги лежить Та як усерці шлях один То є за ради чого жить