...це трохи як з готельними номерами - виселення перед дванадцятою, отже ми зачиняємо двері, збігаємо вниз і здаємо ключі у репетицію.
але що з номерами? що відбувається з ними без нас? що стається з усією плутаниною простирадел, з усім бардаком, усіма рушниками, подушками, попелом у попельничках?
чи так само його здуває віконний повів? чи так само скрапує кран над ванною? чи зпітніле дзеркало врешті прояснюється? що в ньому видно?
(як повідав би Класик: О, багато я дав би за те, аби тільки побачити, що відбувається з номером, який я навіки покинув! )
зрозуміло, що згодом з'являється покоївка з метою витерти кожен найменший слід після нас, ніби нас не було. і це їй вдається.
зрозуміло й те, що пізніше тут з'являться інші, інакші, поселені.
але що стається в час поміж? поміж нашим виходом і появою покоівки? у готельному номері, де так близько лежалось удвох, так близько дихалося?