Я буваю часом одна. Нічка випадає без сна. На душі байдужість і щем. Небо протікає дощем.
Чекаю Тебе як сонця промінь крізь ніч. Звикаю Тебе чекати навіть вві сні. За тобою плаче серце моє, Водночас ти горе й щастя мені. Як добре, що ти є…
Доки я не знала тебе, Небо не було голубе. Доки не відчула тепла, Чи сама собою була?
А моє серце хоче полетіти, Бути теплом твоїм. Нікому в світі це не зрозуміти, - Ти будеш завжди моїм!
__ Я бываю время одна. Ночь выпадает без сна. На душе равнодушие и щем. Небо протекает дождем.
жду Тебя как солнца луч сквозь ночь. привыкаю Тебя ждать даже во сне. За тобой плачет сердце мое, В то же время ты горе и счастье мне. Как хорошо, что ты есть ...
Пока я не знала тебя, Небо не было голубое. Пока не почувствовала тепла, Или сама собой была?
А мое сердце хочет улететь, Быть теплом твоим. Никому в мире это не понять, - Ты будешь всегда моим!