Ви відчували біль? Не фізичну..а душевну?..Наче вибух всередині, це не те що вдарити руку, і плакати, ні. Сліз немає, а лише відчувається пустота, наче в душі стало темно. Смуток огортає всередині, і це навіть не депресія, а просто ПУСТОТА. Здається все не важливим. Не хочеться нічого. Просто закрити очі і наче вимкнути все, звуки, голоси, дотики. І забутись , відправитись кудись далеко, в інший світ де не буде нікого крім тебе. Я це відчуваю постійно, здається ніби це проходить, ти смієшся, веселишся, радієш життю, але це лише тіло, а душа і досі мовчить. Проходить все і відчувається знову пустота . Але все більша. Так триває довго поки не з\"являється щось, що наповнює душу радістю, ти ніби оживаєш. Добре коли є хтось хто може заповнити цю пустоту..а якщо немає нікого? Чекати? ..Я вже втомилась чекати, ховатись в ілюзіях ніби так добре, типу форевер елоун, мені ніхто не потрібен. А всередині відчувати цю пустоту і видавлювати з себе останню посмішку. От ідеш по вулиці, музика в навушниках, вітер, здається все таким мізерним і непотрібним, бачиш когось поруч, їхні посмішки, обнімання, і стискаєш кулаки, знову говориш, що все це не потрібне тобі, а потайки кричиш від болю і просиш допомоги. Проходить час і починає бісити все: близькі, посмішки людей, так і хочеться закричати у все горло, розтрощити усе навколо. Все по дурному. Наче це допоможе. Багато цієї пустоти, серце вже спить. Заросло павутинням. Відчуття прекрасного, вмерло. Забув як усміхатись і що таке коли ти відчуваєш себе щасливими. Знову заходиш в ВК. ще більш себе омертвляєш. Цими фальшивими думками смайликами і не виносними фразами. Плюєш на все і жмеш кнопку видалити сторінку, згадуєш все що було, обіцянки які ніхто не виконав, фрази які нічого не значили. Заходиш в останнє на свою сторінку, вдихаєш повітря, стискаючи кулаки,виходиш, закриваєш ноут.І все. Стави велику ,жирну крапку. Ха..я завжди хотіла так зробити а не могла, далі писала йому що все добре, усміхалась а сама плакала перед екраном..Чому зараз все змінилось не знаю, немає пустоти. Вона з\"являється на хвилину і зникає, невже переборола її? Не знаю...Але тепер усміхатись, радіти, стрибати і кричати