мовчати. кутатись в його куртку, обіймати за здутий чорний рукав. він дивиться на тебе кожного ранку, а замість тебе бачить печаль.
він все розуміє. теж мовчить. таке відчуття, наче кожного дня тобі обіцяють, що впаде метеорит, а він не падає. і ти чекаєш. а він все ще летить на твою землю і ти боїшся заснути на мить, бо метеорит все ще летить.
отака сонна і стомлена, як мученик перед розстрілом, обіймаєш його за здутий рукав. він обережно проводить по волоссю, мовчки. мовляв: “все буде добре. і нам теж буде щастя сповна” віриш. за вікном ще трохи й весна.