Море моє потонуло у ніч. Холодно стало на вулицях цих. Спогад останній падає з пліч. Все, що я мала – місто без стін… Я заблукала у своїх снах…
Баю-баю Небеса. Баю-бай моя ніжна мрія. Я відкриваю очі свої І бачу тепер це сон, а не ти! Це був лише сон… Це був сон, але не ти…
Сотні пісень – залишила все там. Сотні доріг кануть в роки. Знаю вночі ти не залишишся сам. Я благословляю твої зірки, Твоє ім’я…
Баю-баю спогади! Баю-баю сльози, сумніви, страхи! Нарешті я відкрила очі свої І бачу це сон, але не ти. Лише сон... Це був сон, але не ти… Нажаль не ти… Не ми…