Якщо вважав, що люди різні, Життя – театр, а очі – прызма, Чому тоці радіє серце Коли інше поруч б’ється? Аа… Клони на колінах вже до Бога Крычить душа, зірвавши голос. А вже кінець, а як сказати: «я ж твоя сестра, брате!» Аа… Де твоя душа, людство? Мы всі забули, хто мы є, Кожного любов іде в люстро Так там і зникає. Ну хто із нас не хотів зміныты Війну на мыр, темінь на світло, А що з себе треба почынати Ніхто і не хоче вызнаты. Бо ми ж всі святі, такі всі чысті, А правда має гіркий прысмак Колы чорне серце вже не чує Брате, як тебе люблю я! Це ж я! Humanity, please no more war We have forgotten who we are All our love goes into the mirror And there dissolved in the dark… All our love goes into the mirror And there dissolved in the dark