/вибачте, я не зможу змовчати./
маленький хлопчик мами питає:
- а де наш тато? чом його немає?
мама зітхає, синочка вкладає, ледь сльози ховає
і тихо кричить:
- татусь на майдані
за нашу країну, за краще майбутнє, за тво́є майбутнє
він міцно стоїть
трима' оборону
- то я з ним постою, -
говорить маленький,
- я зможу все!
якщо він стоїть там проти тих дя́дьків,
яких він сварив повсякчас, із ТБ
татко розумний, він знає правду
стоїть він вірно, я знаю це.
мама вкриває малого тепленько
закутує в теплу ковдру гарненько
ледь душить всі сльози
й всередині так:
"верни його ці́лим, здоровим, Боже,
і дай Україні потрібний знак"
малий засинає, закрив оченята
мама на кухні до ночі сидить
молить за сина, молить за татка
за Україну, що вічно стоїть
вона і не знає, що зовсім далеко
за тисячі тисяч різних доріг
летить її милий на небо лелекою
й молить за країну.
молитиме.
повік.
http://vk.com/karamelllllllka
Анна Чатич еще тексты
Оценка текста
Статистика страницы на pesni.guru ▼
Просмотров сегодня: 3