він прокидається разом з містом - десь о четвертій виглядає в вікно, щоб знати напевне, чи одягати светр п*є теплу каву і виїжджає в інший кінець свого міста сьогодні в дорозі читає Ремарка - так борючи відстань
він відчиняє крамничку о шостій і виставляє ящики: от апельсини з теплої Азії, тут із самої Африки він знає види добре на смак, на вигляд, найкраще - на запах і покаже їхню дорогу на будь-яких мапах
продавець апельсинів має, знаєте, особливу клієнтку в неї хода поважна і стримана, як серцевина маєтку посмішка - то ніби літній вітер поміж тонких травинок і волосся, що завжди зібране й зроблене із родзинок
вона приходить о пів на дев*яту й просить не надто солодких: "в мене донечка їх так любить", - каже, напевне, всоте і знову говорять про прозу, каву, улюблені вафлі і роси й про те, що сонячні апельсини не бояться морозів
вона прощається. світло апельсинів потихеньку згасає день добігає спокійно кінця, сонце вже за небокраєм дорогу додому він проводить знову ж таки з Ремарком на передостанній зупинці сходить, щоби пройтися парком
захід сонця сьогодні прекрасний, де ж ключі від дому? доївши вечерю, він відчуває ненав*язливу втому продавець засинає. разом із ним спить під небом будинок і сниться йому вишукана жінка з волоссям із родзинок