Задухм’яніють пахощі трав,
Що на мить розляглись долівкою,
У думках він нічого не мав,
І фортеп’ян приправив вічністю.
Серед лунок тонів і півтонності
Засоромились бризи золота
Джазо-блюзова безсоромниця
Осінь стишено щось підозрює.
Ти розмріяно вієш солодом,
У Стенвея питаєш відповідь,
Він октавними тутті й сольними
Світлі ніжності в зал нашіптує.
Загорнути б і миті й соняхи,
Що розбіглись в полях, мов китиці
Зачерпнути би твого солоду,
Що ним сиплеш думок розбіжності.
Замилуюся мрію-згадую
У туше твоїх ніжних пальців,
Що про море і штиль нагадують
І здухм’янені світлі пахощі…
Анна Шпилевська еще тексты
Оценка текста
Статистика страницы на pesni.guru ▼
Просмотров сегодня: 1