Анничка - Бабуся | Текст песни

• Тексты песен
• Анничка
• Бабуся

Насоопліч повіді вітер роки натрусив,
вже й в мене врожай, що його не збереш за пащину,
та коли загмирить душа, утіка від грози,
я маю мій прихисток вашу, бабусю, хустину. (2)

Потріскує вогник, напевно, нагрілася піч,
Бабуся відкриє дверцята, полінце підкине,
Зітхне світанково натомлена півнями ніч,
от-от свій місток неохоче у день перекине.(2)

Я згадую день, у той час, що не знав про межу,
Так тепло стає, і так світло і мило й дитинно,
Я гаміч щоденний мов яблуко з гілки струшу,
і душу вдягаю у вашу бабусю хустину (2)

Шукаю стежину, що пахне осіннім дощем,
де хрущ у руці, й де зозульку торкаюсь вустами,
Де в вашій хустині біжу я услід за дощем,
Щоб знову вернутись до хати що світиться вами (2)

Анничка еще тексты