Чи то бур’я, чи то грім, чи то в горах грає грім, Що земля на сто миль грає грізно? Від Кубань аж до гір чути голос: "Позір!" В ряд ставай, щоб не було запізно!
В ряд ставай, готовись, на нічого не дивись – Чи до пекла підеш, чи до неба, Кидай неньку стару, кидай любку сестру, Бо настала велика потреба.
Бо настав такий час, що умре кождий з нас Не у ліжку, а в бою у крові. І в хвилину важку спом’янеш Вітчину, Бо за неї вмираєм з любові.
Як прийдеться полягти, до мети не дійти, То про нас говоритимуть внуки, Що боролись колись, полягли, та й не здались, А кайдани порвали на штуки.