В’ється, наче змійка, неспокійна річка, Тулиться близенько до підніжжя гір. А на тому боці, там живе Марічка в хаті, що сховалась у зелений бір. А на тому боці, там живе Марічка в хаті, що сховалась у зелений бір.
Як із хати вийде, на порозі стане - Аж блищить красою широчінь ріки. А як усміхнеться, ще й на річку гляне: “Хоч скачи у воду” - кажуть парубки.
Не питайте хлопці, чом я одинокий, берегом так пізно мовчазний ходжу. Там на тому боці загубив я спокій. А туди дороги я не знаходжу.
Та нехай сміється неспокійна річка. Все одно на той бік я путі знайду. Чуєш чи не чуєш, чарівна Марічко, я до твого серця кладку прокладу! Чуєш чи не чуєш, чарівна Марічко, я до твого серця кладку прокладу!