Ой віє ж віє вітер, ой віє же буйний, дуби, дуби нахиляє Сидить козак на мо.., на могилі та й вітра питає. Сидить козак на мо.., на могилі та й вітра питає.
– Скажи, вітре, ой скажи, буйний, де козацька доля? Де фортуна, де на.., де надія, де козацька воля? Де фортуна, де на.., де надія, де козацька воля?
Йому вітер та й отвічає: – Знаю, каже, знаю. Твоя доля коза.., козацькая – в зеленому гаю. Твоя доля коза.., козацькая – в зеленому гаю.
Ой лежить вона ой притоптана сірими волами. Почув козак та й за.., та й заплакав дрібними сльозами. Почув козак та й за.., та й заплакав дрібними сльозами.