Моїми руками ти так часто малюєш мінор, Моїми думками ти так нагло мовчиш слова, Моїми піснями ти даруєш собі любов, І образ твій в дзеркалі схожий, ніби я.
І коли зранку сонце облизує вікно Благаєш віддатися йому в останній раз. Скажи мені, в котрій посиплеться доміно І скільки загадано світла для нас.
Приспів: Мені тебе мало, і все це так дивно. Я дивлюся в очі дзеркальній людині. Мені тебе мало, напитися хочу. Людина із дзеркала закохана в осінь.
Зелені-зелені краплі дивляться в мій бік, Мовчать в мою сторону і ловлять мій такт. Такі неприкаяні, як місяць на зорі, Та й далі нескорені, в кожен новий акт.