Коли проводи талої води Ріки розлили перламутрами Він любив її ніби золото І не займану одну. А коли зима білим білила Руки розвела, ріки замела Він забув її ніби дивний сон а в її душі вогонь.
Приспів (х2) Сама. Вино пила, плакала. Про нього все думала. Свою душу ламала. Сама.
Ось такі вони ці амури всі В серце кидають стріли точені. Як не вистачить яду на обох Розлітається любов. Сама.