Коли проводи талої води Ріки розлили перламутрами Він любив її, ніби золоту і незайману одну. А коли зима білим білина Руки розвела, ріки замела Він забув її, ніби дивний сон, А в її душі вогонь
Приспів: Сама вино пила, плакала Про нього все думала Свою душу ламала сама
Отакі вони, ці амори всі В серце кидають стріли точені. Як не вистачить яду на обох Розлітається любов.