У суєті рухів, Сірих машин звуків, Я підніму руки, Я вище за них… Зі свого віконця Ангела-охоронця Прошу в лице сонця З дитинства так звик…
Ситий від фальші, Хочу втекти, Змити все зайве І далі йти! Не розгубити і донести Чесні мотиви, Чесні думки… По м’язам і жилам Бетонного тіла!
Коли ти внизу І сил вже нема.. Згадай, хто ми є! Згадай ці слова! Ми – чаша надій, Ми – неба вода, Ми – зерна землі, Ми – символ життя!!!
У суєті рухів, Сірих машин звуків, Я піднімав руки, Я був вище за них… Місто мене чуло, Місто моїм було І до землі гнуло… Але я не стих!… Але я не стих! Але я не стих!… Але я не стих!!!..
Коли ти внизу І сил вже нема, Згадай, хто ми є! Згадай ці слова! Ми – чаша надій, Ми – неба вода, Ми – зерна землі, Ми – символ життя!!!