Не дивіться ви так крізь моноклі свої, емігранти, барони і лєді Я сп'яніти не можу після тої війни від півсклянки холодного бренді.
Адже я українка, у польськім полоні, зайшла у нічний дорогий кабаре. Я дивлюся на вас і тендітні долоні стискають в кишені бойовий пістолет.
Батько мій офіцер - генерал УНР, він загинув в боях за Полтаву. Час прийшов і нещадний Денікінський білий терор нас закинув у холодну Варшаву.
І ось я анархістка, донька офіцера, беру вас усіх на короткий приціл, бо помста і смерть то моя атмосфера привіт вам поляци від вкраїнських братів.
Я сказала полковнику — наволоч біла, відчепися від мене імперськая мразь, бо для тебе мій друже вже готова могила. Помішається з кров'ю кладбіщенська грязь
Адже я українка у польськім полоні зайшла у нічний дорогий кабаре я дивлюся на тебе і тендітні долоні стискають в кишені бойовий пістолет
А як вип'ю вина у душі оживають України далекі широкі лани. І тоді без вагань я на гачок натискаю, бо помста і смерть — мої рідні брати
Адже я анархістка, донька офіцера, беру вас усіх на короткий приціл, бо помста і смерть то моя атмосфера привіт вам поляци від вкраїнських братів