Ми ходим вулицями міста одного В одній кав’ярні в нас Амур пускає стріли І не злічити скільки вже було нагод, Щоб я і ти у цьому всесвіті зустрілись. І все би вирішилось просто, як би ми Розбіглись в просторі, як два авто на трасі, Але щось трапилось в останню мить зими, І нас тепер немає двох в одному часі.
Приспів: – Яка виснажлива весна, у цьому році Я тут у березні, а ти на тому боці, В твоєму травні вже цвітуть бузок та вишня, А я шукаю тебе там, де ти колишня.
Твоїх парфумів трунок треться, наче кіт Навколо мене, але як тебе дістати, Я п’ю, і бульбашки розштовхуючи лід, Пливуть до стелі, як у синь аеростати. А навкруги гуркочуть солов’ї німі, І, наче палуба, підлога під ногами, І хтось на чорта дуже схожий у тьмі, Кладе на стіл мені рахуночок з боргами.