Я чув, що десь там, за лаштунками ночі, В казковій країні тварин неполоханих, В саду, де співають птахи неспівочі, Знаходиться дивна кімната закоханих
Якщо в тій кімнаті лишаються двоє, Самі, наодинці, без друзів і кривдників, Тоді, там спиняється час, наче воїн, Що більше не бачить собі супротивників.
- Кімната закоханих…
Там бажані гості завжди у пошані, Ті гості, що разом, як вітер з вітрилами, Для них у кімнаті тій чай в порцеляні, Вино в кришталі, ще й музики із крилами,
Для них там зі стелі червінці і сотні, Але все не так, для чужих та непроханих, Тому вони й кажуть, сумні та самотні, Що то все брехня, про кімнату закоханих
- Я жив у бараках, я був у палаці, Цнотливих любив і шалених, як свято, Я пив з охоронцями і з папараці, Та досі не відаю, де та кімната…