В людини доля як зоря, У кожного з нас власна, Була зоря, скажи чия? Була зоря і згасла. А загорілася нова, Хтось народився в світі, І шелестить йому трава І ранок сонцем світить.
Приспів: Зоре, моя зіронько, як тебе пізнати, Серед неба синього інших зір багато, Зоре, моя зіронько, де ж тебе знайти, Не ховайсь за хмарами, а світи-світи. (2)
Одна зоря лиш спалахне, А інша довго в небі, І щось тривожить знов мене, Відгонить сни вишневі.
Сповза задума по лиці, Як дві сльози поволі, Бо вірю я в легенду цю Про зорі і про долі.