Я Чую У Ночі Осінні (сл.В.Симоненко) (Just name prod.)
Від упорядника | Новини | Зміст | Стежки | Подяка В.Симоненко * * * Я чую у ночі осінні, Я марю крізь синій сніг: Вростає туге коріння У землю глевку із ніг.
Стають мої руки віттям, Верхів’ям чоло стає, Розкрилося ніжним суцвіттям Збентежене серце моє.
Вростаю у небо високе, Де зорі — жовті джмелі, І чую: пульсують соки У тіло моє з землі.
Зі мною говорять могили Устами колишніх людей, І їх нерозтрачені сили Пливуть до моїх грудей.
О земле жорстока й мила, Ковтнула ти їхні дні — Усе, що вони любили, Віддай долюбить мені!
Усе, що вони не домріяли У чорному ґвалті боїв, Хай клекотом і завіями Ввірветься в думки мої!
Вслухайтеся, земле і небо, У рокіт страждань моїх — Живу не лише за себе, Я мушу жити й за них.