Як добре те, що смерті не боюсь я
І не питаю, чи тяжкий мій хрест.
Що вам, богове, низько не клонюся
В передчутті недовідомих верств.
Що жив-любив і не набрався скверни,
Ненависті, прокльону, каяття.
Народе мій, до тебе я ще верну,
І в смерті обернуся до життя
Своїм стражденним і незлим обличчям,
Як син, тобі доземно поклонюсь
І чесно гляну в чесні твої вічі,
І чесними сльозами обіллюсь.
Так хочеться пожити хоч годинку,
Коли моя розів'ється біда.
Хай прийдуть в гості Леся Українка,
Франко, Шевченко і Сковорода.
Та вже! Мовчи! Заблуканий у пущі,
Уже не ремствуй, позирай у глиб,
У суще, що розпукнеться в грядуще
І ружею заквітне коло шиб.
АПОКРИФ еще тексты
Другие названия этого текста
- АПОКРИФ - Як Добре Те, Що Смерті Не Боюсь Я (сл.В.Стус)(Just name prod.) (0)
- Василь Стут - Як добре те, шо смерті не боюсь я (0)
Оценка текста
Статистика страницы на pesni.guru ▼
Просмотров сегодня: 1