Я знову залежний від держави й обов’язків Залишив одну тебе за сотні кілометрів – божевільно Так час іде повільно Мій почерк, напевно, змінився на гірше Але я у серці тримаю найвище стабільно Пишу тобі похмільно Ти просто знай, що люблю безмежно Ти просто знай, що давно залежний Ти просто знай – я повернусь скоро Ти просто знай – я тримаю слово Ти просто знай, ти просто знай, ти просто знай У нас тут грози, безжалісні грози Коли я пишу тобі – нагортаються сльози з неволі Не сяють навіть зорі Здається ще трошки, і все закінчиться Але так тривожно. Пишу бо не спиться. Кохаю. І ще раз нагадаю Ти просто знай, що люблю безмежно Ти просто знай, що давно залежний Ти просто знай – я повернусь скоро Ти просто знай – я тримаю слово Ти просто знай, ти просто знай, ти просто знай Ти просто знай, що люблю безмежно Ти просто знай, що давно залежний Ти просто знай – я повернусь скоро Ти просто знай – я тримаю слово Ти просто знай, ти просто знай, ти просто знай