То було незвичне літо, на медах і дикім цвіті, На траві, росою вмитій, настоялося. Серед зашарілих вишень до мене дівчина вийшла, У вінку з п'янкої м'яти суджена моя.
Катерино, чуєш, кличу, Катерино, Вийди знову на дорогу, Катерино, В зелен-саді я чекаю, дівчино моя. Катерино, білий спогад, Катерино, Щирий усміх, ясний погляд, Катерино, У промінні ясноплиннім бачу я тебе, У промінні ясноплиннім, у промінні ясноплиннім, Бачу я тебе.
У вінку з п'янкої м'яти і з проміння золотого, Поруч мене, як лебідка, Катерина йшла. Але літо проминуло, закінчилося жнивами, Його відгомін лишився тільки в моїх снах.
Катерино, чуєш, кличу, Катерино, Вийди знову на дорогу, Катерино, В зелен-саді я чекаю, дівчино моя. Катерино, білий спогад, Катерино, Щирий усміх, ясний погляд, Катерино, У промінні ясноплиннім бачу я тебе, У промінні ясноплиннім, у промінні ясноплиннім, Бачу я тебе.