Поміж верстатів масло жовтими калюжами І супорта поїли направляючих, Це D-500 - ніколи, звісно, не одужає, Нове тисячоліття не було вражаючим. Усі безглузді заходи колись проваляться, І він зупиниться, і поглине мартен, Людина не залізо, тобто не ламається, Але ніколи так не проживе..
Без відпусток і без вихідних, Без перерви на обід - просто так для всіх, Під пекучим сонцем - ми підталий сніг, Скільки б ти так зміг? Просто так, для всіх? Відпусти мене, припини слова, Придивись навколо - те, чого не чекав, Всі мої пісні, всі, що я писав, Я не тим живу, ніхто мені не сказав.
Шпарини зморшками поміж колон, Є трохи сили ще єднати береги, Ніхто не привертав любов твоїх долонь, Ти просто так їх любиш, просто так їх любиш. Сторіччя босими ногами у воді і втома, Якби хотів - руками ванти розірвав, Але у кожну мить когось несеш додому, Там не пробачать фразі \"я не знав...\"
Без відпусток і без вихідних, Без перерви на обід - просто так для всіх, Під пекучим сонцем - ми підталий сніг, Скільки б ти так зміг? Просто так, для всіх? Відпусти мене, припини слова, Придивись навколо - те, чого не чекав, Всі мої пісні, всі, що я писав, Я не тим живу, ніхто мені не сказав.