Ще не сталося – я вже ненавиджу Неможливі секунди розлучення. Проводжаючим, як завжди, байдуже Їхні розклади, їхні сполучення. У цю мить не хвилюють обмеження, Ні кар’єра, ні ціни на нафту. Є останні секунди розлучення, В неможливості в серці втримати правду. Не питай мене ніколи, хто я. Коли мене не стане, відповідь прийде сама. Язик, повір мені, шалена зброя – Вбиває все, лишає лиш слова.
Приспів: Бувай, малий, тримай фасон, Не плач – заллєш перон. Бувай, малий, назавжди мій, Доросла справжність мокрих вій. Бувай, малий, молю, пусти! Не плач, бо важко йти. Бувай, малий, назавжди мій, І я назавжди твій.
А тепер помнож цю історію, Прості цифри – урок математики, На купе, на вагони, на колії, На вокзали, авто, човни, літаки. І плюс ті, що колись повірили Свому серцю і алим парусам. Знаєш, заздрить кому сама любов? – З позначкою \"діти Ікаруса\".
Приспів
Вже не тішу я себе, ще молодий, Вже мною можна забивати цвяхи. Я не помітив навіть сам, як став черствий, Невдовзі рознесуть у небо птахи. Я іноді так хочу справжню зиму хоч на день, Хочу бути снігом – день і я розтану... На жаль, ніколи не дізнатися хто я, Бо відповідь прийде, коли мене не стане.