Промені твого кохання мов сонця того що згоріло, Та душа була не помітна-помічали чомусь тільки тіло. I мої слова були гострі мов iкла і рана глибока - кров вже побігла. Ти була слiпа i я не присягався, збагнув, що кохаєш i цим скористався.
Бий мене, не жалiй! Не жалiй сили, не жалiй болi, Бий мене, не жалiй! Хай зникнуть з долонi лінії долі. Бий мене, не жалiй! Не жалiй сльози , не жалiй душу, Бий мене, не жалiй! Зупини мене, я жити з цим мушу!
Важкий тягар звичайних слiв зачинить дверi на замок. Нi, то не сльози, то в очах- годинника живий пiсок. Ні двері , ні нове ім'я -від правди не втікав ніхто… Я бачу в дзеркалi себе, ти бачиш бите скло.
Бий мене, не жалiй! Не жалiй сили, не жалiй болю Бий мене, не жалiй! Хай зникнуть з долонi лінії долі. Бий мене, не жалiй! Не жалiй сльози , не жалiй душу, Бий мене, не жалiй! Зупини мене, я жити з цим мушу!
I він вже на відстані пострілу біля твоїх вікон I тільки-но ти зазирнеш йому в очі - ти перетнеш рубікон. На швидкості погляду влучить у серце його стріла. Та я вже не хочу, бо я вже не вірю, не вірю в цього малюка!