Пам’ятаєш, я тобі казав, що все не так? Пам’ятаєш, я тобі збрехав, завжди бути поруч? Пам’ятаєш я тобі бажав, щоб твій літак, Де б ти не блукала, нас з’єднав, Де б я не блукав...?
Мені ніхто не вірить, я - пілігрим. І правдатися нащо - це лише грим! Тобі не можу бути кимось, як собі своїм. Мені ніхто не вірить, я - пілігрим І правдатися нащо - це лише грим! Тобі не можу бути кимось, як собі своїм...
А вже ж той самий поверх І не вечірня сукня. Чужий у груди подих... Хто з кого робить дурня? А потім зайвий келих - З твоїх очей минуле. Розбіглись і загули, Зустрітися забули...
Мені ніхто не вірить, я - пілігрим. І правдатися нащо - це лише грим! Тобі не можу бути кимось, як собі своїм. Мені ніхто не вірить, я - пілігрим І правдатися нащо - це лише грим! Тобі не можу бути кимось, як собі своїм...
І неспокійний океан у мене за вікном, У тебе знову сніг. Між нами не один кордон! І літо цілий рік, а відчуття, що осінь. У тебе знову сніг, весни немає й досі!
Мені ніхто не вірить, я - пілігрим. І правдатися нащо - це лише грим! Тобі не можу бути кимось, як собі своїм. Мені ніхто не вірить, я - пілігрим І правдатися нащо - це лише грим! Тобі не можу бути кимось, як собі своїм...