Це було навесні, Коли сад розквітав І пісні голосні соловейко співав. І здавалось, мені, - Хоч бували ми разом немало, - Ти тоді і сама ще не знала, Чи люблю, я, чи ні.
Зустрічі, ніжні вiтання, Юності радісний час! Щастям безмежним осяяло нас Вірне, гаряче кохання.
Про ту правду ясну Ти у серця спитай: Воно любить весну, Любить рідний наш край І дівчину одну, Бо милішої в світі немає. Це ж про неї воно вже співає Тиху пісню свою.
Гасли зорі-вогні, Темна нічка була, Ти в знак дружби Мені свою руку дала. І розвиднілось знов Почуття того словом Не зміриш Як же гарно, Що в дружбу ти віриш, Віриш в нашу любов