В чудовій країні за морем далеким Красуня Ассоль жила з батьком стареньким. Хоч радість не часто у дім прилітала, Червоні вітрила дівчина чекала. А люди сміялись: \"Не вір у гадання, Як вітер примхливий минуть сподівання, Бо завжди на хвилях біліють вітрила...\" Та дівчину мрія навік полонила.
Червоні вітрила, вітрила надії Ассоль виглядала як щастя, як мрії! І вірила в те, що на хвилях чекання Червоні вітрила несуть їй кохання!
Всі знали напевне: таке не можливо, Не вірили люди у щастя, у диво, Та сонячним ранком червоні вітрила З'явились у морі й до берега пливли!
Червоні вітрила, вітрила надії Ассоль дочекалась, здійснилися мрії! Бо щастя прилине з далекого краю До того, хто віру свою не втрачає!