Закриті двері, вікна, Неспокій навкруги. Я вимикаю світло Бо близько вороги. Подай же руку, милий, Сядем разом ти і я – Ти не навчився жити, Я не дала життя…
Я, певно, марю, друже – Туга диктує страх. Ти – сильний, вірний, дужий. А я – лиш тінь і прах… Що буде далі, милий? Як покличуть, чи підеш? Туди, де дим і морок, Пітьма не знає меж…
Я не полишу дому, І в спалахах вогню Брат вже не брат, а ворог. І я помщусь йому. Як жити далі, милий? Пекло, попіл, кров і гній! Мені бракує мови… Ніхто не виграв бій!..