Тобі так важко бути кимось І відповідь нести Мені кричиш нахабно: "вільний"!, Але залежний ти. Для мене біле - в тебе чорне, Твоя реалність - наче сон. Мені достатньо два питання, Чому ж у тебе їх мільйон?
Звільнити серце від розуму Та від логічності думок. Так, я не хочу бути вільним, Бо ваша воля - під замок. Втекти від слів пустих я хочу. Вони мов мідь, яка дзвенить. Прошу, облиште лікувати - Мені давно вже не болить.
Чому кажу, а ти не чуєш? Чому кричу - ти мов стіна? В очах твоїх нема любові, Лише упертість та війна. Для тебе шлях - для мене стежка, Колюча в біль, та все ж моя. Вони не зійдуться ніколи - Наліво ти, направо я!
Звільнити серце від розуму Та від логічності думок. Так, я не хочу бути вільним, Бо ваша воля - під замок. Втекти від слів пустих я хочу. Вони мов мідь, яка дзвенить. Прошу, облиште лікувати - Мені давно вже не болить.
Звільнити серце від розуму Та від логічності думок. Так, я не хочу бути вільним, Бо ваша воля - під замок. Втекти від слів пустих я хочу. Вони мов мідь, яка дзвенить. Прошу, облиште лікувати - Мені давно вже не болить.