В Стрийськім парку ми ся здибали з тобов. Межи нами ся зашпортала любов. А та любов як чорна шмата, Шо на вітрі ся калата За тобов -моя кохана за тобов. (останні 3 рядки - двічі)
Ти важєй, моя кохана, ти важєй. До сусіда, до Івана не лажєй, Бо Іван така скотина-раз і два і вже дитина. Ти важєй, моя кохана, ти важєй.
Ти важєй, моя кохана, ти важєй. Свої очі в чорну фарбу не мачей, Бо ті фарба виїсть очі. Хто ж тебе сліпаку схоче? Ти важєй, моя кохана, ти важєй.