А й правда, крилатим ґрунту не треба. Землі немає, то буде небо. Немає поля, то буде воля. Немає пари, то будуть хмари. В цьому, напевно, правда пташина… А як же людина? А що ж людина? Живе на землі. Сама не літає. А крила має. А крила має! Вони, ті крила, не з пуху-пір'я, А з правди, чесноти і довір'я. У кого — з вірності у коханні. У кого — з вічного поривання. У кого — з щирості до роботи. У кого — з щедрості на турботи. У кого — з пісні, або з надії, Або з поезії, або з мрії. Людина нібито не літає… А крила має. А крила має!