Весь день йшов дощ за вікном моїм, По вулицях мов ти один... А люди диивились в вікна, хапали очима краплі, Ніхто із нас був не винен і сльози того не варті.
Крізь сльози бачу як тремтять долоні мов під дощем в твоїм полоні і бігти мені нікуди, а кидати все нізащо та в двері чужі розкуті йти не стане краще
Між нами стане осінь, збирати листя досить звідки в тебе ті слова: "в останнє", ті сльози бачу досі, як в очах палає осінь це і є кінець мого кохання.
В останнє бачу і в останнє вірю, В останнє плачу і в останнє мрію, Скажи що сказати треба, Залиш мене просто неба, Іти мені більш нікуди, Ми станемо просто люди