Біло жовтими пісками замітаю у тебе до очей, Сіро білими думками колихаю тебе між ночей, Срібними мелодіями я до тебе йду, Дикими вітрами я тебе до себе заберу. Срібно синіми вустами у сні до тебе відлечу, Білознойними снігами я на тебе упаду, Підійму піски до неба і тебе із ними піднесу, Упадеш із них на мене, я тебе у себе відберу.
Ти скажеш: Досить! Попросиш, досить! Даруй іще мить мені часу, Я - біль не твоя, я - лиш пустеля, Що має право на свою історію! Історію... Історію...
Чорносиніми ночами заморожу тебе у висках, Білознойними світарками видихну з тебе життя, Отрую тебе своїми поцілунками дощів, Спекою згублю я тебе, зливами тебе заллю.
Ти скажеш: Досить! Попросиш, досить! Даруй іще мить мені часу, Я - біль не твоя, я - лиш пустеля, Що має право на свою... Ти скажеш: Досить! Попросиш, досить! | Даруй іще мить мені часу, | Я - біль не твоя, я - лиш пустеля, | Що має право на свою історію! | Історію... Історію... Історію... | (2)