Сьогодні yсе інакше – І люди, й повітря, блиск в очах. Змінилося все на краще, Неначе поїхав в мене дах. Лиш з потягу на вокзалі Побачив безхмарну неба блакить – Відкрилися нові грані, І закохався я в одну мить… Нехай ідуть дощі, Так тепло на душі.
Квітучі алеї заберуть мене в полон, Відіб’ють в сумного повсякдення! Затишні будиночки всміхаються з вікон, Навколо – місто натхнення!
А старовинні храми Вітають дзвоном сонця схід, Між усіма вітрами Розтоплюють в серцях наших лід. Всюди усміхнені люди, Похмурих нема ніде очей. Так хочеться знов відчути Усю казковість днів та ночей! У серці назавжди Залишились сліди.
Старенька бруківка заведе мене туди, Де місто ховає своє серце. Його я побачив, і відтоді назавжди Я маю натхнення джерельце!