Запахло в воздухе, ароматном осени. С ветром зимним улетел слов смысл... Так быть должно, ничего нельзя изменить… Бриллианты слез на твоих ресницах.
Там где землю снега забелили, Льдом сковали озера морозы... Так быть должно, ничего нельзя изменить… И в глазах твоих затаилась грусть…
Снова весны прольются дождями, Теплым Солнцем сердце нам согреет... Так должно быть, ведь тлеет в сердцах наших пламя, Пламя вечное - и это надежда...
Wieczny Ogień (Zima)
Zapachniało powiewem jesieni Z wiatrem zimnym uleciał słów sens Tak być musi, niczego nie mogą już zmienić Brylanty na końcach twych rzęs...
Tam, gdzie mieszkasz, już biało od śniegu Szklą się lodem jeziorka i błota Tak być musi, już zmienić nie zdoła niczego Zaczajona w twych oczach tęsknota...
Wróci wiosna, deszcz spłynie na drogi Ciepłem słońca serca się ogrzeją Tak być musi, bo ciągle tli się w nas ten ogień Wieczny ogień, który jest nadzieją
Вічний вогонь (Зима)
Знов відчуваєш осінь в повітрі Вбили значення слів зимові морози. Так має бути, тут нічого не зміниш Діаманти на кінчиках вій - твої сльози.
Там де живеш ти, все вкрито вже снігом І сковані льодом озера й болота. Так має бути, ти змінить щось не в силах, В твої очі прокралась та скнота.
Повернеться весна, вкриє струмками дороги, Промені сонця серце ще зігріють. Так має бути, бо не згас в наших серцях вогонь - Вічним вогнем горить в серці надія.